Фізкультурне заняття з м'ячами фітболами

ІГРИ  З  БІГОМ

 

„ГОРОБЦІ  В  САДУ”

     У залі чи на майданчику креслять коло діаметром 5-6 м, у сердину якого стають учасники гри – вони „фруктові дерева ”. Поміж ними ходить „садівник ”, відганяючи двох „горобців”, які намагаються забігти в коло. Щоб торкнутися якогось із „дерев” і втекти з ним. Якщо садівник першим торкнеться горобця, той стає деревом, себто залишається у колі. Усі співають:

                                    Два горобчики, ласі хлопчики,

                                    Голосно цвірінькають, у саду літають.

                                    Один з малинами, щей з вишнинами.

                                    Яблука, груші, сливи-чорнуші.

                                    Ягідку в дзьобик – тікай, як можеш!

     Правила гри: Учасники гри не  повинні затримувати тих, хто бігає. Садівник не має права торкатися горобця, коли той уже торкнувся дерева.

 

„ЛАТКА”

     Якщо ця гра вже знайома дітям, вони починають її самі (як ні – то вихователь). Хтось один говорить:

     - Давайте грати в латки!

     Одразу ж б’є долонею сусіда по плечу і тікає, промовляючи:

                                    Латка-битка, шовкова нитка,

                                    На мені не була, на тобі ізгнила.

     Побитий наздоганяє втікача, але не промине „полатати” й іншого, хто трапиться під руку. Вдаривши, вигукує: „Латка!”. Полатаний намагається у свою чергу передати латку третьому. Тривалість гри залежить від бажання дітей.

           

„ГОРЮ,  ГОРЮ,  ПЕНЬ”

     Діти стають попарно – одна пара за другою. Попереду одна дитина. Яка промовляє:

     - Горю, горю, пень!

     Остання пара запитує:

     - Чого ти гориш?

     - Собі пару жду.

     - Яку?

     - Тебе, пані молоду (пана молодого).

     З цими словами остання  пара розбігається і забігає перед дівчиною, намагаючись з’єднати руки поперед неї. А та намагається впіймати когось  із пари. Якщо впіймає, гравець, який залишився без пари, починає „горіти”.  Не впіймає – продовжує „горіти” той самий гравець.

     Примітка: Гравці не повинні затримувати тих, хто бігає. Діти можуть бігти тільки вперед.

 

„РИБАЛКИ І  РИБКИ”

     Майданчик (зала)  -  це „ставок”. Одна дитина – „рибалка”, друга – його помічник. На протилежному боці майданчика – „рибки”.рибалка ходить уздовж ставка, тримаючи у руках „сітку” – шнур завдовшки 6 – 8 м, на кінці якого прив’язано торбинку з піском. На другому боці ставка – його помічник.

     На слова вихователя: „Рибки у ставку плавають, гуляють, їжу собі здобувають ” – рибки виходять на середину зали та імітують плавальні рухи. На слова „Ловимо рибок” – рибалка кидає своєму помічникові кінець шнура з вантажем, ів вони оточують ним дітей. діти намагаються втекти. Ті, хто потрапив у сітку, вважаються спійманими. Гра повторюється спочатку. Через 2-3 повторення обирають нових рибалок.

     Примітка: Рибалки ловлять рибок тільки шнуром. Рибки, яких упіймали, відходять убік. Ведучих можна міняти, якщо буде зловлено визначену заздалегідь кількість рибок.

 

„СОВОНЬКА”

     У куточку майданчика (зали) креслять коло. Це – „гніздо” сови. У нього стає дитина, яку обрано „совонькою”. Решта дітей – це „метелики” і „жучки”. Вони стають за лінію, накреслену на одному боці майданчика. Середина майданчика вільна.

     На слова вихователя : „День починається, всі прокидаються” – метелики і жучки починають бігати по майданчику, присідати, наче збирають сік з квітів.

     На слова вихователя: „Ніч наступає, усе засинає” – діти завмирають у будь-якій позі. Совонька у цей час тихенько вилітає на полювання – ходить, повільно розмахуючи руками, і забирає метеликів та жучків, які поворухнулися. Відводить їх у своє гніздо. Совонька ловить доти, доки вихователь не скаже: „День”. Тоді вона повертається до гнізда, а метелики і жучки знову починають літати. Совонька виходить на полювання 2-3 рази. Потім обирають нового ведучого, і гра починається спочатку.

     Примітка. Ніч триває у межах 15-20 сек., оскільки дітям важко залишатися довго в нерухомій позі. За спиною совоньки діти можуть змінювати позу, робити різні рухи, але так, щоб вона цього не помічала. Гру можна проводити під музику: бадьору і повільну.

 

„КВАЧ  У ПАРІ”

     Діти шикуються в шеренгу, розраховуються на 1-2 і стають у пкари – обличчям один до одного. На сигнал  вихователя розбігаються по всьому майданчику. Вихователь оголошує: „Перший ловить другого” – діти виконують команду. Гра триває 40 -50 сек., після чого діти міняються ролями. Перемагають ті, хто більше разів „поквацали” своїх партнерів.

 

     Примітка. Дітям не дозволяється вибігати за межі майданчика.

 

„ЗАЄЦЬ  БЕЗ  ХАТКИ”

     Лічилкою обирають „мисливця” та „зайця”, у якого ненмає „хатки”.  Обидва стають на протилежних боках майданчика. Решту дітей розподіляють на підгрупи – по 4-5 у кожній. Кожна підгрупа стає у кружок – це заяча хатка, всередині одна дитина – заєць. Кола розташовані на певній відстані один від одного. Вихователь промовляє: „Один, два, три” – гра починається. На рахунок „один” заєць без хатки починаєтікати, на „три” мисливець починає ловити його. Заєць, якого ловить мисливець, може забігти у будь-яку хатку. Тоді заєць-господар маєз неї вибігти, а мисливець вже ловить його. Коли мисливець упіймає якогось зайця, гра повторюється з лічилки.

 

     Примітка. У хатку до зайця мисливцеві забігати не можна. Двом зайцям не можна бути в одній хатці. Якщо миливець довго не може упіймати зайця, на цю роль обирають іншу дитину.

                                                                                                                                             

„ПТАХИ  І   ЗОЗУЛЯ”

     На одному боці майданчика діти креслять невеликі кола. Це – „гнізда” птахів. Одна дитина – „зозуля”, вона стоїть осторонь і не має гнізда. На слова вихователя: „Птахи, полетіли!” – діти вибігають з кіл. На слова: „Птахи, додому!” – всі біжать до своїх гнізд, а зозуля швидко намагається зайняти яке-небудь коло.дитина. що залишилась без місця, стає зозулею.

 

     Примітка. Стежити, щоб діти бігали по всьому майданчику, а не тримались ближче до гнізда.

 

«ЛОВИ!»

     Діти діляться на 2 підгрупи, які стають по обидва боки майданчика. Одну дитину обирають „квачем” – їй дають кольорову стрічку. Квач стає посередині майданчика. Коли вихователь каже: „Лови!” – діти розбігаються, а квач намагається когось наздогнати і торкнутися рукою. Той, кого він торкнеться, відходить убік. Гра закінчується, коли квач зловить 3-4 дітей. потім обирають іншого квача.

     Примітка. Якщо за 30-40 сек. Квач не може нікого зловити, слід обрати нового

 

„КАРАСІ  ТА  ЩУКА”

     На протилежних боках майданчика накреслюють два великих кола – це „затоки”, де живуть „карасі”. Одного з-поміждітей обирають „щукою”. Відстань між затоками 15-20 м. Щука стає посередині майданчика. За командою вихователя: „Пливіть!” – всі карасі біжать у другу затоку, а щука їх ловить.  Повторюючи гру, вибирають іншу щуку.

     Примітка. Щука ловить карасів лише поза затокою. Спіймані діти не можуть бути щукою. Слід чергувати біг з відпочинком.

 

„ШПАКИ”

     На одному боці майданчика накреслені кола діаметром 1 м – це „шпаківні”. Всі  діти – „шпаки”. Кількість їх непарна, а до шпаківні можуть залітати лише двоє шпаків. На слова вихователя: „Шпаки летять!” – діти, наслідуючи політ птахів, бігають по майданчику довільно. На слова: „Шпаки прилетіли!” – біжать до шпаківень. Вважається, що дитина, яка спізнилася зайняти місце у шпаківні, програє. Гра повторюється кілька разів.

     Примітка. Якщо у групі  парна кількість дітей, до гри підключається вихователь. Слід нагадувати, щоб діти бігали якнайдалі від шпаківень.

 

„КУРОЧКА  І  ГОРОШИНКИ”

     Обирають двох „курочок” і 3 – 4 „горошинки”. Інші стають в кружок, взявшись за руки.  На сигнал вихователя: „Горошинки покотилися” – діти-горошинки розбігаються, вбігають у коло, вільно підлізаючи під руки дітей, і знову вбігають в нього. Курочка намагається спіймати горошинки. Гра закінчується, коли вона їх переловить.

 

      Примітка. Діти в колі не повинні затримувати ні горошинок, ні курочку, коли ті бігають. Якщо курочка довго не може спіймати горошинку, гру припиняють і вибирають нових дійових осіб.

 

„ЗАЛІЗНИЙ  КЛЮЧ”

     Діти стають в колі, взявшись за руки. „Вовк” знаходиться  всередині і намагається вирватись із кола. Його запитують: „Який ключ?”. Він відповідає: „Залізний”. Розчепивши чиїсь руки, вовк виривається з кола і втікає. Діти намагаються його спіймати, говорячи:

 

                                               Ой дзвони дзвонять,

                                               Хорти вовка гонять

                                               По болотах, очеретах,

                                               Де люди не ходять.

 

     Той, хто зловить вовка, стає у центрі кола. Гра починається спочатку.

     Примітка. Вовк вважається спійманим, коли до нього доторкнулися рукою. Вовком стає той, хто його першим зловив.

​

„СІРИЙ  ВОВК”

     За загальною згодою діти обирають „вовка”. Він, згорбившись, сідає на килимку і мовчить. Діти не чіпають його, а удають, що рвуть біля нього горішки. Промовляють:

                                    Рву, рву горішечки,

                                    Не боюсь вовка нітрішечки.

     Після цих слів удають, що кидають у вовка горішками. Тоді розбігаються. Вовк їх доганяє. Кого вхопить – той стає вовком. Гра продовжується.

     Примітка. Не можна вибігати за межі окресленої  території.