Про Базовий компонент дошкільної освіти

​

Фундамент майбутнього в державі становлять найменші її громадяни – діти дошкільного віку. Ці гнучкі пагінці, зростання яких залежить від якості змістового начинення, що їм пропонують насамперед сім’я і дошкільні навчальні заклади. Сьогодні дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для дитини є дошкільний навчальний заклад.

Поняття «дошкільна освіта» з’явилося в науковому і педагогічному середовищі в 1993 році, коли було прийнято Державну національну програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). В жовтні 1998 року вперше затверджено «Базовий компонент дошкільної освіти» (БКДО) – зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості і вихованості дитини семи років. А в 2001 році було ухвалено Закон України «Про дошкільну освіту», який у законодавчому порядку визнав її «обов’язковою первинною складовою системи безперервної освіти в Україні». У ст. 9, § 2 Закону зазначено, що здобуття освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

У 2010 році відбувся І Всеукраїнський з’їзд дошкільних працівників, на якому було схвалено Державну цільову соціальну програму розвитку дошкільної освіти до 2017 року та програму розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

Чому виникла необхідність у розробці нової редакції Базового компонента дошкільної освіти? Згідно із Законом України «Про освіту» кожні 10 років відбувається оновлення освітніх Державних стандартів. Тобто актуальність підготовки нової редакції Базового компонента зумовлена, насамперед, законодавчо.

​

При цьому важливо було врахувати вимоги сьогодення. За період дії чинного БКДО (з 1998 по 2010 роки) в освітянському просторі України відбулися істотні зміни. Зокрема, над­звичайної актуальності набуло завдання максимально наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібнос­тей і особливостей – не всупереч природі кожної дитини, а завдяки її пізнанню і розвитку, що забезпечується реалізацією принципу дитиноцентризму. Нова модель дошкільної освіти акцентує увагу вихователів на тому, що знання, вміння і навички є засобами, а не метою розвитку дитини.

До того ж в освітньому просторі усталився принцип варіативності програмно-методичного забезпечення державних стандартів освіти – будь-якої, окрім дошкільної.

Нова редакція БКДО, як і попередня, ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», інших нормативних актах. Її засадами стали визнання са-моцінності дошкільного дитинства, створення сприятливих умов для формування особистості, виявлення поваги до дитини, компетентнісний підхід до її розвитку тощо.

Зміст визначено відповідно до вікових можливостей дітей. Увага педагога має спрямовуватися на розвиток фізичного, психічного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації з формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості та сприяння розвитку індивідуальності дитини.

ЗМІСТ СТАНДАРТУ – В ОСВІТНІХ ЛІНІЯХ
Нова редакція Базового компонента визначає зміст і структуру дошкільної освіти за його інваріантною і варіативною складовими.

Інваріантна складова формується на державному рівні і є обов’язковою для навчальних закладів різних типів і форм власності. З огляду на важливість дошкільного дитинства як базового періоду для формування способів пізнання, розуміння і відображення внутрішньої та зовнішньої картини світу, змістом Базового компонента дошкільної освіти, як і в інших Державних стандартах, визначено освітні лінії, що забезпечують засвоєння дитиною способів (механізмів) розвитку, набуття знань, умінь і навичок.

Інваріантну складову змісту дошкільної освіти, як і в початковій школі, систематизовано не за сферами життєдіяльності (як це було в попередньому варіанті), а за освітніми лініями: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина в природ­ному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Мовлення дитини», що забезпечує неперервність змісту освітніх ліній дошкільної та початкової ланок. Як бачимо з назв, стрижнем кожної освітньої лінії є дитина, її особистісний розвиток. Кожна завершується узагальненим визначенням результату освітньої роботи – сформованістю певного виду компетенцій. Таких, як здоров’язберігальна, особистісно-оцінна, родинно-побутова, соціально-комунікативна тощо.

Вилучення з інваріантної складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність розвитку дитини на рівні дошкільної освіти і наступність її в початковій школі.Щодо варіативної частини, то її (вперше у змісті БКДО) подано з освітніми лініями «Комп’ютерна грамота», «Іноземна мова», «Хореографія», «Шахи» та ін. При цьому варіативна складова визначається самостійно дошкільним закладом з урахуванням особливостей регіону, індивідуальних освітніх запитів дітей і побажань батьків. Це можуть бути й інші варіативні освітні лінії з фізичного розвитку дітей (секційні, гурткові заняття), з образотворчої діяльності, логіки, алгоритміки, художньо-мовленнєвої діяльності тощо.

Що стосується програмно-методичного забезпечення, то у вступній частині документа прописано: «БКДО – це Державний стандарт дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України». До розробки нової редакції БКДО було залучено широкий загал практиків, які й упроваджуватимуть його зміст у діяльність ДНЗ, а також провідних учених України в галузі дошкільної освіти.