​

   Хореографічна діяльність необхідна дитині дошкільного віку для того, щоб не пропустити сенситивного періоду, коли використання задатків стає найбільш своєчасним для розвитку спеціальних здібностей та особистості загалом. Вважається, що таким періодом для розвитку у дитини ритмічності, пластичності, загальної танцювальності є вік 4 – 6 років. У різних дітей потяг до танцювальної активності може виникати дещо раніше чи пізніше, залежно від індивідуальних особливостей.

   Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять з хореографії залежить тільки від педагога, від тих методів, які він застосовує. Насамперед – це створення атмосфери, в якій дитина може радісно і невимушено працювати без надмірних зусиль. У дошкільнят праця обмежена, тому важливі не її результати, а сам процес.    Яким би незначним не був результат, музичний керівник повинен підтримувати зусилля дітей, стимулювати їх. Перед дитиною ставиться ясна і доступна мета. Зацікавлена у досягненні цієї мети, дитина проявить і свою власну ініціативу, що необхідно для виховання творчості.

   Мистецтво танцю посідає одне з чільних місць у системі художньої освіти дошкільників. Саме в дошкільному віці інтенсивно розвивається музичне сприйняття, завдяки чому накопичуються музичні враження, зростає співвідношення музично-ритмічних навичок і навичок виконання танцю.

   При визначенні завдань та змісту хореографічної роботи з дітьми керівник гуртка має враховувати загальні вікові, психологічні, фізичні, особистісні та музично-рухові особливості їхнього розвитку.

   Завдання програми – дати дошкільнятам початкову хореографічну підготовку, виявити нахили дітей і задовольняти їхню потребу у руховій активності; розвинути почуття ритму, хореографічну виразність, координацію рухів і на основі виховувати художній смак, уміння повноцінно сприймати мистецтво танцю.

   Під час заняттів звернув увагу, що музично-ритмічна діяльність викликає у дітей особливе задоволення, радість і піднесений настрій. Таночок навчає дитину відчувати свої тіло, розвиває пам'ять, увагу, активізує до творчості, вчить сприймати музику, пізнавати світ. У вільних ритмічних рухах дитина відтворює власні думки, переживання, а разом з цим знімає нервову напругу, оздоровлюється фізично й емоційно.

   Бажання виразити себе у рухах є природною потребує дошкільників. І треба бути майстерним педагогом, щоб не лише задовольнити цю потребу, а й розвивати дану від природи багатьом дітям танцювальну обдарованість. Тож, організовуючи у своєму дошкільному закладі хореографічний гурток ставлю перед собою таку мету та завдання.

​

Мета:

• Сприяти індивідуальному ставленню особистості дитини під впливом цінностей хореографічного мистецтва, у процесі власної мистецько-практичної діяльності, взаємодії з педагогом і дитячим колективом.

• Сформувати елементарні основи хореографічної культури.

• Збалансувати в дитини фонд її бажань ( інтереси, смаки, любов до мистецтва танцю, потреба у репродуктивно-продуктивному танцюванні, у виконанні танців для себе і для інших ) і фонд її можливостей ( музично-хореографічні здібності, уявлення про хореографічну діяльність, танцювальні навички, творчі уміння, елементарні знання і поняття щодо мистецтва танцю).

• Залучати дітей до краси хореографічного мистецтва; виховувати любов та інтерес до танцювальної діяльності; формувати початкові хореографічні уміння та навички засвоєння нескладних танцювальних рухів та етюдів; створювати умови для розвитку обдарованих дітей.

 

Виховні завдання:

- виховувати інтерес до танцювальної діяльності, розвивати естетичні почуття та художній смак, формувати навички культури поведінки та культури одягу, виховувати морально-вольові якості;

- виховувати здатність сприймати рухи за естетичними еталонами, відчувати естетичну виразність власних рухів (гармонія, краса, стрункість);

- виховувати бажання красиво виконувати танцювальні рухи, змінювати рухи, вигадувати і застосовувати варіанти танцювального руху у різноманітних життєвих ситуаціях;

- виховувати цінність суджень і естетичних смаків, ставлення до хореографії як джерела позитивних, радісних емоцій, шляхетних почуттів, патріотичних переживань.

​

Освітні завдання:

- ознайомити дітей з різними видами танцювального мистецтва (народним, історично-побутовим, сучасним) та доступною термінологією відповідного хореографічного напрямку;

- вчити співвідносити рухи з характером музики, розвивати почуття ритму (відображення в русі ритмічного малюнку мелодії за допомогою плескання або тупання);

- залучати малюків до національної народної творчості, знайомити з композиційними різновидами українського танцю (хоровод, гопак, козачок);

- формувати системи уявлень, понять, знань про сутність хореографічного мистецтва, емоційно-образну пластику і виразні танцювальні рухи як спеціальну мову хореографічного мистецтва;

- формувати у дітей уміння спілкуватися за допомогою танцювальних рухів (вітатися, прощатися, радіти разом плескаючи в долоні, взаємодіяти у парі й гурті в парно-масових танцювальних фігурах і танцях);

формувати мистецьку активність і естетичне ставлення до мистецтва танцю.

​

Розвивальні завдання:

- розвивати ритмічність й емоційну виразність танцювальних рухів, відчуття характеру музики, засобів музичної виразності (темп, динаміка, метр), форми музичного твору (одночастинна, двочастинна, куплетна) і відтворення їх у рухах і вправах;

- розвивати функціональні властивості дихальної, серцево-судинної, нервової системи, фізичних якостей (спритність, гнучкість, сила, рівновага, координація, орієнтування в просторі, витривалість);

- розвивати вміння емоційно переживати ігрову ситуацію в танці, знаходити індивідуальну пластику для розвитку музично-рухового образу, заохочувати до вільної імпровізації під час складання власних танцювальних форм, звертати увагу дітей на красу власних рухів.

​

В процесі хореографічної роботи діти повинні набути таких хореографічних знань та вмінь:

- вміти музично, ритмічно та виразно рухатися, утримуючи вірне положення голови, рук, тулуба;

- вміти самостійно та за показом педагога виконувати доступні танцювальні рухи різної видової спрямованості;

- вміти орієнтуватись у просторі й переходити відповідно до певного малюнку танцю;

- вміти передавати в рухах пропонований образ;

- вміти емоційно сприймати музику, аналізувати та пластично передавати її характер;

- вміти вигадувати нові танцювальні рухи, інтерпретувати знайомі та імпровізувати на основі рухового досвіду, життєвих вражень і музики;

- вміти насолоджуватися музикою і виражати її гармонійно до змісту – подібними до хвиль танцювальними рухами, пластикою рук, легким бігом, кружлянням;

- вміти відрізняти особливості повільних хороводів і швидких танцювальних ритмів, відчувати характер старовинних та сучасних жанрів музики;

- вміти виразно виконувати доступні танцювальні композиції;

знати правила культури одягу та культури поведінки на занятті, вміти ввічливо поважно ставитися до партнера.